В зеленім гаю, коло Дунаю

текст
В зеленім гаю, коло Дунаю,
Пасло дівча штирі воли, чиє – не знаю.

Мушу я ся го піти звідати,
Бо я таке дівча хочу за жену взяти.

Личка білого, росту среднього,
Што ма чорни, чорни очи, ходу пильного.

Дівчино моя, чия ти доня?
Идий ти ся звідай людий, як твоя воля.

Повідж мі, дівча, повідж до очий,
Чи я прити, чи не прити, до тебе вночи?

Я ти не скажу, чи можеш прити,
Бо я ищи молоденька хлопців любити.

Повідж мі, дівча, повідж ти мі раз,
Як я до вас г’вечір приду, чи мя привиташ?

Якби я тебе не привитала,
Кед мя того од малючка мац научала.

Повідж же мі раз, повідж другий раз,
Як я до вас г’вечір приду, як мя привиташ?

Витай ти до нас, гарний молодче,
Дайте, дайте мя за того, добрий панотче!

Повіла-с мі два раз, повідж ищи раз,
Як я до вас г’вечір приду, чи мі бузі даш?

Дам я ти бузі, як би-м не дала,
Кед я бузю од малючка на то тримала.

Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.

Рекламне оголошення