Дай отрути, щоб забути...

Тиждень тому минув нині,
Як у темній пітьмі ночи
Іскрилися наші очи...
Серед реготу природи
Ми прагнучо чарку пили,
Випивали аж до сили...
Тепер згадаю ті хвилі...
В мене нема вже погоди...
Ти спокий у мене вкрала,
В серце повно смутку вляла,
Вляла чару з рожі й рути...
Тож люби до сонця склону
І пести мене до скону!
Або дай мені отрути,
Щоб тепер міг всьо забути.

Примітки:
Нью Йорк, 3 серпня 1919.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення