Жди, любко...

Очами бистрими я бачу
Біленьке личко Твоє,
Траву і дерева зелені,
А там лиш ми обоє...

Обоє... Чуєш? – Ми обоє
На лавочці сиділи;
Про рай і щастє і коханнє
Ми думали і мріли...

О рай і щасгє і коханнє
Молилось людий двоє...
– Жди, любко, рай-щастє ще прийде
Звінчаємось обоє!

Примітки:
Скрентон, 18 серпня 1919.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення