До тебе...

Дівчино, лебеде,
Я лину до Тебе
На крилах сердешніх пісень;
Щоб жити з Тобою
У щастю й спокою –
Я Бога благаю всю ніч, цілий день...

Бо те життє, яке днесь маю,
Це не життє, – бо я конаю,
Бо гасне запал мій, мов блиск в метеорі,
Молодість вяне, гаснуть зорі,
Згасаю й я...
Я нещасливий...
У Бога ласки я не маю;
Любови доси не зазнав я,
А я любови так бажаю...

Я хочу вирватись з неволі,
Хочу позбутися недолі,
Хочу тягар важкий іскинуть,
Хочу на вік її покинуть.
А жить з Тобою...

Її ненавиджу!
Вона німа на всі вражіння
І нечутка на всі мозолі,
Глуха на всі мої терпіння,
На мого серця важкі болі;
Бо в неї серце скамяніле,
А лід зморозив її душу; –
Коли з Тобою не звінчаюсь,
То й так покинуть її мушу!

Дівчино, лебеде,
Я лину до Тебе
На крилах сердешніх пісень;
Щоб жити з Тобою
В любві і спокою –
Я Бога благаю всю ніч, цілий день!

Примітки:
Джерзи Сіти, 29 липня 1919.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення