Невідомій

Мій першій погляд впав на тебе
Коли лиш в церкву я війшов;
Незнана ти мені, лебеде,
І я незнаний був для тебе.
Однак мій зір на тебе впав.

І зараз дрож пійшла по... –
І я цілий задеревів,
Стояв весь час мов онімілий,
Мов рій обсіли мене мрії –
Я слова вимовить не вмів...

І щоб хотів тобі співати,
Так, – вір мені – не всилі я,
Бо пічне груди біль стискати
І пічнуть сльози з віч падати,
Що ти не можеш буть моя...

"Чому, коханий мій Енею", –
Сльоза в ту мить же потече –
"Чому не можу стать твоєю,
Коли і тілом і душею
Горячо люблю я тебе"...

Може й заплачеш до безтями,
Та винен тут я не буду;
Продав я серце раз в кайдани,
Скував його чар-сон Діяни
І в тім то сні здаєсь умру...

Але ти знай, що світять зорі
І ще життє дає земля;
Моя же зірка в метеорі,
А метеор лежить у морі
Й там спочива’ любов моя!..

Примітки:
Плейнс, 11 жовтня 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення