Дівчині

Ти думаєш, як я спізнався
З тобою вчера,
То це вже коханнє,
Вже любов щира?..

Ти думаєш, як сонце гріє,
А квітка вяне,
То буйний вітер
Віять перестане?..

Коли так думаєш,
То хибна це надія;
Знай: перша любка – рожа,
А друга вже лелія...

Коли ж ще рожа
Процвитає,
Тоді лелія
Значіння не має...

Я плекав рожу,
Я підливав,
Я літа стратив,
В світ заблукав...

Ні, ні! Лишім це...
Краще признаюся тобі,
Що дівчину лишив я
У рідній стороні...

Що я лишив там щастє,
Лишив дитячі дні,
І більш з ніким любитись
Не вільно вже мені!..

Примітки:
Пасейк, 17 мая 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення