Не плач, я ще поверну

Коли вже на від’їзд мав її пращати,
На мене невірно гляділа вона;
Хоч ми довго жили – не могла вгадати,
Що думка у мене чиста, як сльоза.

І коли пращання слова вже почула:
"Пращай ти, пращай вже, сердешна моя"
З прокляттєм сказала: "Ох, щоби я була
Тебе і не знала... Щи ж вчинила я..."

І сльози полились... І я стрепенувся,
Зі зболілим серцем сказав я її:
"Ні, не плач! Не плач, бо я ще повернуся
До тебе, моєї рідні..."

Примітки:
Ньюарк, 30 липня 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення