Чи з чужини я прилину?

Чому верби повсихали,
Чому води не бурчуть?
Чому пісні повтихали,
Чом в чужині їх не чуть?

Чом далеко тут, за морем,
Не співає соловій?
Чому мене тяжке горе
Так скувало, наче змій?

Чому струни вже порвались
Тут, в далекій чужині?
Чи будем ще ми співали,
Ми обоє в самоті?

Чи зійдемось ми, дівчино,
На вечірню рандеву?
Чи з чужини я прилину
В нашу рідню сторону?

Хоч прилину, то до кого,
Як Тебе там не буде?
Як не буде друга мого
Хто потішить там мене?

Хто потішить, хто розрадить,
Та любенько обійме?
Хто в біді мене порадить,
Смуток з серця прожене?

Що по тім, що ясні зорі
Світять ясно (й се лиш в сні...),
Коли моє щастє в морі,
Ох, далеко – аж на дні.

Примітки:
Нью Йорк, 1 квітня 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення