Приснись, мені...

Приснись мені, укохана,
Небесная зоре,
Прийди в ночи біля мене
Через синє море.
Заглуши мої терпіння,
Як в зеленім яру;
Розбуди у мене серце
І скорбну тіяру.
Потіш мене, бо серце мліє,
Скаче з розпуки в забуття;
Лиш мала іскра в мене тліє
Любви, кохання й та згаса...

Не лляй водою, бо згасне скоро,
А докинь дров, пок ще жаріє,
Бо вже розпука літа суворо
Й невдовзі тіло заціпеніє...
Скосить квіт щастя, погасне сонце,
Погаснуть очи, застинуть руки;
Скінчаться болі, жалі, терпіння
І покінчаться муки...

Примітки:
Нью Йорк, 3 жовтня 1914.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення