Як ми любились

Як ми любились, як ми кохались,
Як ми, голубко, пестились... –
Уста до уст, а з них всю розкіш
Одно у другого ми пили...

Чи тепер згадаєш хоча раз на день,
Чи спімнеш наше коханнє?
Чи може забула? Скажи бо мені
Цей раз вже в посліднє, в останнє...

Я ж любив тебе, я кохав тебе,
Дав серце і душу,
А коли цю пісню складаю,
То плакати мушу...

Бо за ту любов я не взяв ніщо,
Лиш образ твій в уяві: –
Що ти одна сидиш зі мною,
Сама самісенька в темряві...

Бо ти одна, одна лиш зірка,
Що світить м’ні в життю;
Хоч я тебе не бачу, то чар із уст твоїх
Я вічно пю і пю і пю...

Бо хоч ти забула на мене в чужині,
Хоч може (не знаю) не любиш мене,
То я не забув, а як любив –
Люблю й любить буду тебе...

Примітки:
Рочестер, 13 червня 1914.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення