Любов...

Я знаю, що в серці носиш ти,
Я знаю, чом воно болить,
Я знаю, чим його лічить;
На це є лік – люби мене, люби!..

Люби мене, люби, дівчино ти моя,
Той лекше жити мені буде,
Зрадієш ти, ще більш зрадію я,
А помарніють лихі люди...

Чом так невірно на мене
Глядиш?
Чому ти душу мою так
Раниш?

Отрути-ліку
Дай, бо хочу жити,
Хочу довіку
Тебе любити...

Полюбив і сказав: – Пращай,
Пращай, моя кохана,
Я випив вже дочиста
Отруту з твого лона...

Не йди, не рви, сердешній,
Серцеву струну ту,
Що звела нас до купи
Була в одну душу...
Не рви! Не йди від мене,
Солодкий раю мій,
На світ бо незадовго
Прийде синочок твій...
Не йди...

Та він пійшов,
Вже більше не вертався,
Покинув дівчину в неславі,
Хоч любить присягався...

Примітки:
Нью Йорк, 20 падолиста 1918.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення