Далеко за морем

Схиливши головку, вона ревно плаче,
Бо не добру вістку їй серце віщує:
– Твій любий за морем далеко, далеко,
З дня на день тяженько-гіренько бідує.

Пощо треба йому було так блукати,
Коли міг він жити в рідній стороні?
Коли міг він в дома на хліб заробляти
Та було б весело йому і мені...

Примітки:
Рочестер, 16 червня 1914.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення