Ні, не вернусь!

Сам в самоті погуляю
Й весело поскачу.
Сумно, тужно заспіваю
І тихо заплачу.
Була колись любов в мене,
Шалена була;
Як ти була – було й щастє,
А тепер нема.

Сама колись покаєшся,
Сама і розважеш,
В своїм горю, важкім горю
Не раз, не два скажеш:
"Не вміла я любить його,
Шанувать не вміла,
О, Боже мій, Боже, що я,
Що я учинила?
Ох вернися, мій коханий,
Де ти є? – Конаю!
Ох вернися ти до мене,
Я тебе кохаю"...

Ні, пропало, пізно плачеш,
Пізно горе своє бачиш!
Сохни, сохни, струнка ялино;
Забудь мене, люба дівчино!

Примітки:
Рогатин, 10 квітня 1913.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення