На рідну ниву злетів би я

Не втихай, струно, те вигравати,
Що пробудило в м’ні чуттє;
Не втихай, серце, пісню співати...
Вона ж ввела мене в життє!

Не втихай, гаю, листєм шуміти,
Бо шум той сили додає;
Мушу згадати, мушу глядіти
В сторону ту, де всьо моє...

Ох там, ох там – там я злетів би,
Якби де взяти бистрих крил,
Тихо в задумі весь день клячів би,
Припав би серцем до могил...

Примітки:
Авондейл, 15 марта 1916.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення