Ранок по бурі

Перейшла буря, всьо стало тихо,
Ще відгук смерти лиш лунає;
Всьо спить сном вічних... Лиш одно лихо
Скоса на жертви споглядає...
А жертв, ох, жертв аж серце вяне
І очи плачуть, коли споглянуть...
Тут труп, там труп, пожовклі кости,
Там знов калюжа повна крови;
Молодий квіт, невинне зіллє,
Лягло на віхи... О, суєслови!..

Та ось-ось ранок... і сонце сходить,
Настає днина для нас;
В життє новеє, новий клич вводить,
Грімкий клич бунту народніх мас:
– Конець вже здирства, конець зневіри,
– Клякніть п’ред нами, лицеміри;
– Клякніть царята, бийте поклони,
– Ми ж перед вами не клякнем,
– Бо вже минули часи рабунку,
– Служить вам вже більше не будем...

Примітки:
Пасейк, 16 червня 1913.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення