Товаришеви – героєви

Бистрим соколом злетів бим
На ті ниви і луги,
Де ми бавились – гуляли,
Де ми в купочці зросли...

Щоби мати такі крила,
Що дають метіння силу,
Полетів би я за море
На товариша могилу.

Полетів би, поклонився
Та сказав: "Пращай, пращай!
"Ми всі дальше мем-боротись,
Ти ж спокійно спочивай!"

Уквітчав би я могилу
Квітком рожі й розмайрину,
Бо геройсько він боровся...
За честь люду він загинув!..

Спи ж, повитай сном щасливих,
Спи, мій друже одинокий,
Ми всі прийдем на могилу
Поклонитися що року!

Примітки:
Пасейк, 6 червня 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення