Братам

Для вас, кохані, братчики любі,
Пісню складаю,
Про ваше щастє, нужду і горе
Мрію й співаю.
Бо вже хто знає, чи ми зійдемось
На Україні,
Чи зложим жертву, жертву любови
Нашій родині...
Бо вже хто знає, чи будуть ноги
Наші ходити
По тій землици, де нам судилось
Разом родитись...

Може лиш вітер сумно завиє
Над головами,
І ті могили, де нас сховають,
Вкриють буряни...
Бо може кости пожре чужина,
Чужина!..
З плачем за нами буде шукати
Родина...
За вами будуть жінки тужити
І діти;
За мною буде моя кохана
Дівчина мліти.

Коли ж повернем (цього не знаю
Сказати),
Зійдемось разом, будемо спільно
Ріллю орати.
Зійдемось разом, будемо радить
Велику раду:
Як Україні добро вчинити,
Катам загладу.

Примітки:
Нентикок, 27 грудня 1915.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення