Встане Україна вільна, самостійна

Народе, до бунту! Вже хвиля прийшла,
Страшня хвиля пімсти в народнім життю;
Бери меч у руки і з ворогом клятим
Розправсь за безправства, кайдани, тюрму!

Не жалуй життя за народню справу,
Віддай всьо, що маєш, за добро братів,
Бо життє в неволі нічого не варта,
Й не варта нічого жити в ворогів!

Прокляті часи!.. Тіло наше точуть,
Тюрми заповняють нашими братьми...
Досить вже кайданів! Досить вже неволі!
Проч уже з Сибірю! Повалім тюрми!

Проч уже з царями! Проч з Габсбурським родом!
Ми нарід великий – сорок міліонів,
Ми потомки Гонти, Максима й Мазепи,
Ми хочем Вкраїни без братніх кордонів!

Вже дрожить Помпея... – вулькан вибухає,
Засипле ті місця, де кровця тече,
Де тюрми замкнені з народом стояли.
– Дрожать груби мури! Тюрма вже паде...

Так! "Тюрма Народів" мусить вже розпастись,
Народ відплатиться за свій труд і піт,
Встане Україна вільна, самостійна,
Мучена катами через сотки літ!..

Примітки:
Нью Йорк, 10 жовтня 1914.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення