Ой кину я камінь въ яму

Ой кину я камінь въ яму,
а онъ впавъ по при яму,
не будемо, сердце, въ парі
черезъ твою маму.

Твоя мама говорила,
моя мама чула,
твоя мама говорила,
що я волоцюга.

Най я буду волоцюга,
та най ся волочу,
давай мені штыри волы,
чи я тебе хочу.

Давай мені штыри волы,
щей пяту корову,
чи жъ я тебе потребую
на свою обору.

Ой думаешъ, моя мамко,
думаешъ, думаешъ,
та й де мене молоденьку,
на зиму подіешъ.

Ой думаешъ, моя мамко,
та й будешъ думати,
не дай мене за вдовця,
та й на его діти.

Ой прійшла-жъ я до ненечка,
давай неньку волы,
бо не можу догодити,
своей лихой доли.

Ой що-жъ тото за зілечко,
та й перекоти поле,
не дай мене за старого,
що бородовъ коле.

Ой дай мене моя, мамко,
за молодого хлопця,
та й щобы я процвітала,
якъ рожа въ городци.

Якъ вы мене силуете,
а я пойти пойду,
ой Боже мой милостивый,
возьми собі біду.

Якъ вы мене силуете
а я пойти мушу,
ой Боже мой
возьми зъ діда душу.

Ой діду, мой діду,
я на гуляня поду,
ты дивися до дитины,
бо ти дни доіду.

Ой прійшла я изъ гуляня,
дивлюся въ колыску,
а дитина не купана,
я діда по писку.

Въ Самушині нема поля,
лишъ сами клинці,
въ Самушині ходятъ хлопці,
такъ якъ чорнобривці.

Въ Самушині нема поля,
лишъ сами загоны,
въ Самушині ходятъ хлопці
такъ якъ ти драгоны.

Въ Мосоровці нема поля,
лишъ сами городы,
въ Мосоровці ходятъ хлопці,
такъ якъ дідоводы.

Чія-жъ тото дівчиночка,
та й така гонорна,
въ неи очи, якъ у жабы,
голова якъ жорна.

Чія-жъ тото дівчиночка
въ червоній хустці,
она-жъ то си гоноруе,
якъ заяць въ капусті.

Чія-жъ тото дівчиночка,
такъ хорошо вбрана,
не берітъ ю хлопці въ танецъ,
най чекае пана.

Пана нема,
а попъ не приіде,
хиба того дочекае,
що по свиняхъ іде.

Не бувъ я въ дівчиночки,
лишъ на святый вечерь,
не могъ-емъ ся надивити,
якъ на фостъ овечій.

Ой неньку, жъ моя неньку,
та й неню, жъ мой неню,
пустітъ мене у Канаду,
я тамъ ся оженю.

Буду собі выбирати
одну одиначку,
щобъ не мала больше віна,
лишъ курку, та й качку.

Ой ставъ же я
та качку доіти,
вставай, моя жінко,
за ноги держати.

Ой ставъ же я дуже рано,
та й ще не вмивався,
якъ ми дала качка въ груды,
ажъ ногами вкрився.

Упавъ толубь до хоромъ,
голова до хаты,
буду я тото
до смерти памятати.

Ой дівчино, дівчиночко,
я съ тобовъ кохався,
а ты мені отповіла,
а я тобі вклався.

Вклавимъ ти си
а якже, а якже,
накладу я мамі твоей,
а татови также.

Ой богацка дівчиночка,
богацка, богацка,
пані сорочка пожичена,
а горботка громацка.

Ой йди, дівче, въ танецъ,
якъ тя хлопецъ проситъ,
бо возме тя пелехатый,
що решета носитъ.

Чія тота дівчиночка,
та й такъ чупурится.
еи песъ кудлатый,
горботки держится.

Ой у саду садовина,
а за садомъ терличъ,
иди, иди товаришу
дівчину ми выкличъ.

Ой не выйшла дівчиночка,
але выйшла мати,
ой кто хоче моей дівки,
най иде до хаты.

Ой ввойшовъ я до хаты,
зачавъ ся витати,
а дівчина віникъ въ руки,
хату замітати.

Сівъ же я та й на лавку,
зачавъ говорити,
а дівчина миски въ руки,
зачинае мыти.

На томъ боці, на толоці,
сорока скрегоче,
сама мама миски мые,
бо дівка не хоче.

Ой любивъ я дівокъ сорокъ,
а молодиць триста,
дяковати Господеви,
що ще душа чиста.

Ой пойшовъ я та й до попа,
взявъ ся сповідати,
маю гріховъ сорокъ міховъ,
не можъ завязати.

Ой співаю, я співаю,
бо мені ся хоче,
бо ще мою головочку,
нікто не клопоче.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення