Ой ишовъ я отъ своей дівчины

Ой ишовъ я отъ своей дівчины, світивъ місяць высоко,
Гей Боже мой, світивъ місяць высоко.

Она стала въ окно заглядати, чи выйшовъ я далеко,
Гей Боже мой, чи выйшовъ я далеко.

Ой выйшовъ я штиры милі поля, она за мновъ плакала,
Гей Боже мой, она за мновъ плакала.

Ой вернися, мое закоханя, чимъ я тебе угнівала,
Гей Боже мой, чимъ я тебе угнівала.

Ты говоришъ, моя мила, самъ не знаю для чого,
Гей Боже мой, самъ не знаю для чого.

Бувъ я зночи подъ твоимъ оконцемъ, а ты мала иншого,
Гей Боже мой, а ты мала иншого.

Присягаю, мое серде закоханя, щомъ иншого не мала,
Гей Боже мой, щомъ иншого не мала.

Твому брату зъ ружи квітку, крізь оконце подала,
Гей Боже мой, крізь оконце подала.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення