Сімъ рокъ каже, тому будетъ

Сімъ рокъ каже, тому будетъ,
Якъ у гаю жовніръ блудитъ,
Приблукався до дубочка,
Та й сівъ собі на пеньочку.

Къ нему орелъ прилітае,
А онъ орла ся пытае.
Гей, орле ты сывенькій,
Ты братчику мой родненькій,

Выведи мя зъ сего гаю,
Зъ сего гаю, зъ сего краю.
Не выведу зъ сего краю,
Тобі очи выдовбаю.

Сидитъ жовніръ та й думае,
Зъ туги гверокь набивае.
Якъ встріливъ межи крила,
Ажъ гиля ся повалила.

Ходитъ жовніръ блукаючи,
А зазуля кукаючи.
Ой, зазулько ты сивенька,
Ты сестричко моя родненька.

Выведи мя зъ сего гаю,
Зъ сего гаю, зъ сего краю.
Я тутъ діти згодувала,
Въ гаю, краю не видаю.

Ой я лечу кукаючи,
Ты за мною блукаючи.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення