Ой вылетівъ соколъ зъ далекого краю

Ой вылетівъ соколъ зъ далекого краю,
Та сівъ собі соколъ на высоку гору,
Зъ высокой горы на зелену сосну.
Вітрецъ повівае, сосною хитае.
Не хитай ся, сосно, бо шось мені тоскно.
Ой упала стріла зъ высокого неба,
Когожъ она вбила, вдовиного сына.
Нема кому дати, до вдовоньки знати,
Шобы ишла мати тіло поховати.
Вылетіло зъ ліса дві, три зазулечки,
Всі три они сивеньки, всі три собі родненьки,
Одна прилітала, край головки сіла,
Друга прилетіла, край сердечка сіла,
Трета прилетіла, край ніжочокъ сіла.
Шо сіла въ головкахъ, то его мамка родненька,
Шо сіла край серденька, то его сестричка,
Шо сіла въ ножочкахъ, то его миленька.
Ой мамочка плаче, якъ рокъ, такъ отъ року,
А сестричка плаче, колько нагадае,
Миленька не плаче, бо въ другихь дуфае.

Примітки:
Кожен рядок повторюється двічі.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення