Ой не літай, воробчику, поподъ білу стелю

Ой не літай, воробчику, поподъ білу стелю,
Не насміти воробчику, милому въ вечерю.

Ой не літай, соколечку, не літай, не літай,
Якъ ты мене вірно любишь, на дригихъ не кліпай.

Я на другихъ не кліпаю, лишь мя мисли зносятъ,
Якъ бысь знала, файна любко, якъ мя други просятъ.

Ой якъ тебе други просятъ, дай-же мені покидъ,
Не дивися оченьками, якъ сивенькій соколь.

Не дивися оченьками, не моргай бровами,
Не озмешъ ты мене бідну, озмешъ ты зъ волами.

Теперь волы, та й коровы на поли здыхаютъ,
Біле личко, чорни очи сердце уриваютъ.

Ой до воловъ, до коровъ треба рано встати,
Съ чорненькими очиньками до полудня спати,

Ой спи, мила, до полудня, буду безъ обіду,
Лишъ шобы ми соромъ не бувъ якъ где съ тобовъ пойду.

Ой упала звізда зъ неба, та й розсыпалася,
А дівчина вызбирала та й затыкалася.

Ей мати ся пытае, нашось ся заткала,
Дівоцство ми докучило, вже бымъ ся отдала.

Ой сарака дівчиночка, сарака, сарака,
Така на ню жура впала, якъ на землю мрака.

Журилися сусідочки, журилися люди,
Шо на моей головочці, віночка не буде.

Не журітся сусідочки, не журітся люди,
Чей же мені Богъ поможе, та й віночокъ буде.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення