Що-жъ ты собі, дівчиночко, гадала, гадала

Що-жъ ты собі, дівчиночко, гадала, гадала
Та якъ то ты край Дунаю, стояла, стояла.
Гадаламъ си, мой миленькій, втопити, втопити,
Только собі розгадаламъ, жаль ми тя лишити.

Не топися, моя мила, марно душу згубишъ,
Черезъ мене, моя мила, шо мня вірно любишъ.
Сідай зомновъ на коника, шей на вороного,
Колись мене сподобала, хлопця молодого.

Гей часъ, мамко, жито жати, колосъ повалився,
Та й часъ мені женитися, я вже находився.
Не часъ, сынко, жито жати, колосъ зелененькій,
Не чась тобі женитися, ты ше молоденькій.

Кажутъ люди, шо я неробъ, не хочу робити,
А я кажу отъ роботы, не годенъ ходити.
Якъ я кажу, шо я неробъ, не дайте ми істи,
А я выйду на улицю, на сміхъ людскій сісти.

Ой выйду я на улицю та й стану, та стану,
Одна дівка несе пирогъ, а друга смитану.
Я періжокъ у кишеню, а смитана рідка,
Иди собі, дівчиночко, зъ смитановъ до дідька.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення