Ой на горі два дубочки, яворъ зелененькій

Ой на горі два дубочки, яворъ зелененькій,
Ходивъ, ходивъ до дівчины рекрутъ молоденькій,
Ходивъ, ходивъ, файненько ся обходивъ,
Ні раненько, ні позненько до дому приходивъ.

Ой на горі два дубочки, яворъ зелененькій
Лежитъ, лежитъ якъ въ шпитали, рекрутъ молоденькій,
Лежитъ, лежитъ гадае вмирати,
Проситъ своихъ камрадчиковъ, дайте мамці знати.

Приіхала его мамка, якъ голубъ сивенька,
Пригортае свого сына до свого серденька.
Ой, сынку мой роднисенькій, я тя згодовала,
Теперь тебе, мой сыночку, я вже не познала.

Ой слухайте, моя мамко, шо буду казати,
Ой кто мене молодого мае поховати.
Та най мене не ховаютъ, ні попи, ні дяки,
Лишъ най мене поховаютъ цісарски вояки.

Ой ти попы, та й ти дяки, надъ грошми трясутся,
А цісарски ти вояки хотъ горілки напются.
Умеръ жовніръ, умеръ, та й му не дзвонили,
Пославъ цісаръ цуґъ жовніровъ, шобъ му выстрілили.

Его несутъ, коня ведутъ, конь головку клонитъ,
За жовніромъ молоденькимъ дівча ручки ломутъ.
Его несутъ, коня ведутъ, чорный воронъ краче,
За жовніромъ молоденькимъ дівча ревно плаче.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення