Гей шумъ по Дунаю, а я ню не гадаю

Гей шумъ по Дунаю, а я ню не гадаю,
Вгнівалася мила ше вчера зъ вечера, говорити не гадае.

Пойди, пойди, малый хлопче, введи коня вороного,
Чей-же заговоритъ, хоть слова промовы, та й до мене молодого.

Ничо-жъ тобі, мой небоже, воронъ коникъ не поможе,
Якимъ не любила, любити не буду, говорити не гадаю.

Пойди, пойди, малый хлопче, унеси ми сідельце,
Чей-же заговоритъ, хоть слово промовитъ, та й до мене щире сердце.

Нічо-жъ тобі, мой небоже, та й сідельце не поможе,
Якимъ не любила, любити не буду, говорити не гадаю.

Пойди, пойди, малый хлопче, унеси ми сукману,
Чей-же заговорить, хоть слово промовы, та й до мене моя мила.

Нічо-жъ тобі, мой небоже, та сукмана не поможе,
Якимъ не любила, любити не буду, говорити не гадаю.

Пойди, пойди, малый хлопче, унеси ми нагайку,
Чей-же заговоритъ, хоть слова промовы, та въ неділечку зъ ранку.

Нічо-жъ тобі, мой небоже, та нагайка не поможе,
Якимъ не любила любити, не буду, говорити не гадаю.

Якъ зачала нагайка, по тілі шуміти,
Тогда взяла миленька до милого жибоніти.

Ой ты, мой милий муже, не бій мене дуже,
Мое біле тіло, такъ якъ папірь біле болить мене дуже.
Джерело:
Буковинскіи русско-народніи пісни / Упорядник Партеній Руснакъ. – Коломия: Печатня М. Білоуса, 1908. – 72 с.

Рекламне оголошення