Колись русин з-під Бескида

Колись русин з-під Бескида
Так тяженько не думав,
Бо ся в лучшім щастю видів,
Злої долі він не знав:
Але того щастя мати
Давно в темнім гробі спить,
Не хочу їй вспоминати –
Бо жаль серце розранить!

Сонце скрило ясні лучі,
Що галицкій гріли край,
А нещастя рясні тучі
Злялися на руский край,
Як з облаків чорні хмари
Шлють на землю град і грім,
Так на руский рід татаре
Смерть і згубу несли всім.

Відки ранна сходить зоря
І новий свитає день,
Там з далека з Чорноморя
Меч нас нищив і огень;
Видів Русин, як з городів
Дим ся в облак підносив,
Як з побитих многих родів
Чорний потік крови плив!

Видів, як міста богаті,
Красні села рабовав,
Бранців з отцівскої хати
Поганин в неволю гнав;
А старенький отець рідний
В гірких слезах ся купав,
Потрачених дітий, бідний
Із неволі виглядав.

Коли мати в день і в ночи
Проливала слезний здрій,
Не могла по сину-дочи
Утулити жаль тяжкий;
Жена вірна свого друга,
Муж дружини виглядав,
Дітям тяжка серцю туга;
Отця, матір ворог взяв!

І вкладав на них окови,
Гонив в степи, в пущи, в Крим:
– Рідний краю, будь здоровий,
Вже тя більше не узрим!
Дармо Русин із чужини
До домоньку воздихав,
Дармо з вітром до родини
Жаль тяженький посилав.

В єго земли все спустіло,
Лиш плач чути по лісах,
Поле трупом ся покрило,
Всюди сумно, плач і страх!..
В церквах Божа мовчить хвала,
Не голосить в сьвята звін;
Земля плодів не видала,
Облогом лежить загін!

Лиш усипані могили,
Що отців кости покрили,
Вспоминають смутний час,
Гіршу долю як у нас.
Джерело:
Галицькі украінськi народні пiсні. – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1900. – 140 с.

Рекламне оголошення