Дорога до храму

Дорога до храму чи втеча від того, що є
Місце, де залишки совісті шепчуть молитву,
Де тіні минулого кидають люту гонитву
І тихо навколішки плачуть собі про своє.

Дорога до храму крізь тлум божевільних старців,
І довгі руді шпіци поглядів, сповнених болю,
Дорога до храму тривожна, як втеча на волю.
Непевна, як світло, у темному склі каганців.

Дорога до храму на осліп крізь сором і страх
У чорне провалля отого раптового мушу,
І сумнів розкриє ще ні покалічену душу,
Побачивши кров у Христа на пробитих руках.

Дорога, дорога стрімка, мов на лису гору,
Де кожне лице проводжає тебе наче сонях,
Та що із того? не твоя в тебе кров на долонях,
І хрест твій на шиї завжди означав тільки гру.

Дорога до храму, де п’ять позолочених веж,
Остання фортеця останньої в світі надії,
Що Бог не простить, але все ж він тебе зрозуміє.
Ти сам собі з цього смієшся, і все таки йдеш...

Дорога до храму... Дорога до храму...
Дорога до храму...


Рекламне оголошення