Ой летіла зозулечка горі понад села

текст
Ой летіла зозулечка горі понад села,
Чогось наші шинкарочка сумна, невесела.
Чогось наші шинкарочка сумує, сумує,
Вона свому шинкареві смертоньку готує.
Пішов шинкар молоденький на другий шеньк пити,
Йа шинкарка-господарка топорець гострити.
Нагострила, нагострила та й барзо поклала,
Йа вна свому шинкареві правду не сказала.
Прийшов шинкар молоденький та й сів коло стола:
– Давай, мила, їсти-шити, була би-сь здорова!
Дала мила їсти-пити, взяла сі сварити.
– Утікаймо, пані-брате, ту сі хотять бити!
Ой тікаймо, пані-брате, до третьої хати,
А най шинкар з шинкаркою та й лягають спати.
Ой ліг шинкар на ліжечко, а вна на припічку,
А як шинкар твердо заснув, засвітила свічку.
Свічка була восковая, зачала палати:
– Допомагай, сякий-такий, шинкаря рубати!
Ой затяла двічі в плечі, йа два рази в груди,
Дитинка сі пробудила: йа що з того буде?
Дитинка сі пробудила, а она сі злєкла,
Без чобітка, без фартушка до матінки втекла.
Прибігає до матінки: "Пускайте до хати,
Прийшли ляхи-гайдамахи шинкаря рубати!"
Мати була здогадлива та й сі здогадала:
– Брешеш, суко, брешеш, доню, – сама-сь порубала!
За шинкарем-орендарем отець-мати плаче,
За шинкарков-орендарков чорний ворон краче.
Джерело:
Народні пісні в записах Михайла Яцкова. – Київ: Музична Україна, 1983. – 111 с.

Рекламне оголошення