Ти, зоронько ясненькая, чого ж ти сі так смутиш

– Ти, зоронько ясненькая, чого ж ти сі так смутиш,
Ти, мій милий чорнобривий, а де ж ти сі так бавиш?

– Я, зоронька ясненькая, попід чорну хмару йду,
Ночуй, ночуй, мій миленький, одну нічку зо мною.

– Як я маю, моя мила, одну нічку ночувать,
Розказали, розписали на войночку вандрувать.

– Ночуй, ночуй, мій миленький, ночуй нічку хоть одну,
Як запіють кури ранні, тогди я тя та й збуджу.

Піють кури, піють другі, аж запіяв сам оден.
– Вставай, вставай, мій миленький, здає ми сі, що вже день.

– Бодай же я, моя мила, остатній раз уставав,
Мого коня вороного сам капітан осідлав.

– Вставай, вставай, мій миленький, здає ми сі, що вже день,
Бо вже твій кінь вороненький під собою землю дре.

Гила, гила, білі гуси, гила, гила в тростину,
Приїдь, приїдь, мій миленький, хоть до мене в гостину.

Гила, гила, білі гуси, гила, гила на Дунай,
Що-сь хотіла, то-сь дістала, тепер сиди та й думай.

Гила, гила, білі гуси, гила, гила на ріку,
Як розплетуть косу русу, не заплетуть до віку.

Гила, гила, білі гуси, гила, гила на пісок,
Як розчешуть косу русу, так дрібонько, як мачок!
Джерело:
Народні пісні в записах Михайла Яцкова. – Київ: Музична Україна, 1983. – 111 с.

Рекламне оголошення