Горицвіт

Свою долю конотопським відьмам в карти програв,
По Чумацькому шляху босоногий ступав.
Півзатоптану квітку із багна підібрав,
На Різдво Господнє до вертепу пристав.

О-о, тумани та зорі, о-о, в ранковім дозорі.

Доведеться мандрувати – я на південь конем,
Коров’ячими стежками за сліпим кобзарем.
До таврійського степу, до татарських скель.
Де ще прірви пам’ятають дзвін козацьких шабель.
Але ж на них: Пугу, пугу – козаки з лугу...

На коліна припасти заховатись в траву,
Запалити від сонця стару люльку свою.
Полетіти бджолою до гори над Дніпром.
Розтектися балками, волов’їм молоком.

Гей-га, затріщить лелека, гей-га, полетить далеко...

Гарцювати на герці всім гуртом на горі,
Де танцюють закохані в степ журавлі.
Запливти в дикі плавні, забуритись в байрак,
Поки біг – був заможнім, зупинився – бідняк.

О-го – верби та тополі, го-о, навпомацки до волі...

З Базавлука сон суне, кучугури мина,
Нагадає шуліка, що ковила розцвіла.
Назбирати зірок з неба – до дірявих кишень,
До гори в Підгородне, до Самари – в Кільчень.
А там в ночі русалка залоскоче,
А там в ночі лишенько дівоче...

0-о, Дажбог та Ярило, О-о, сум дощами намило...


Рекламне оголошення