До зброї!

Приспів:
Жар холодної сталі не знає жалю!
В розпал баталій ми з загоном рвемось далі
На стіни Трої!
Душа не зазнає спокою доки ми живі!
Браття, до зброї!
Браття до зброї, доки серце в груди б’є
І мене підтримує плече твоє!
А твій щит захищає від отруйних стріл!
Рвемось у бій, поки вистачає сил!

Ель:
Мої воїни у всеозброєнні ідуть на приступ твого міста.
Серцевий приступ просто з диску. Бійці з колиски!
Близько сталь із блиском... Сторожи свою миску, бо буде пізно!
Кровне крісло трісло... Тиша зависла...
Чекай облогу у найближчих числах...
Ультиматум стислий: війна або пошана,
Братське рукостискання, чи ваших солдатів кургани,
Упокійні під органи!
Орди хана невблаганно котять тарани до воріт тирана...
Оборона рвана з білим стягом зустріне поранок...
Він канув у безвиході тих полонянок!
В кубку трунок обірве життєві струни гунам!
Таємним закляттям на рунах задам керунок
Разом з холодним вітром...
Лезо мого меча оголене... Готуйсь до битви!

Тарік:
Зацьковані собаками, покриті латами шашки-солдати.
До зброї беруться разом з нами навіть кати.
Королі-ворони першими списи схрестили...
В королістві панувала тиша... Лиш собаки вили...
Словами рваними, поглядом вбивали і не ранили.
Не було війни – а ми нагрянули,
Роблячи ріки багряними.
Гріхи духовні відпускали в небо планом ми....
Звільнили сни... Піднявши зброю,
Заприсягнувшись небесам на вірність головою,
До кінця стояти горою до переможного фіналу,
Тримати зброю і віру в серцях, доки її не вкрали!

Приспів

Л.О.М.:
Рівнина високого неба... Змилуйся, не треба!
Довго дивлячись в безодню, воно дивиться на тебе.
Чуючи війни бара-барабани,
Криком земних і неземних богів політь, прочани!
Списи, мечі, заржавілі лати...
На стражу мікрофонів братство гострослов’я стало!
Намісники й дворяни тепер васали! До каземату!
Могутній хан не дасть пошани...
На брудну шию петлю, чи сядь на палю...
Передова бою не зазнає жалю!
Кров’ю спокутуйте свою провину! Ви – гарматне м’ясо!
Ар’єргард прикриє з тилу.
Держати міцно оборону з братського загону!
Вершник для переговорів вже біля брами замку.
Молимось богам...
І з перемогою до Єрихону відступим на світанку...

Рокс:
Це Хіросіма, сину. Війна за право бути вільним.
І ця система подвійна давно вже покірна!
Ми віддані свому стилю сповна,
Навіть тоді, коли лезом меча обрізані крила!
Нас це не спинить!
І без упину роками поглине в перлини волинського тилу,
Набравшись сили.
І докорінно, змінивши статус коми на стимул,
Випускаєм бомбу в катакомби країни!
У нас перевага – секретна зброя – ватаги із заходу!
Це сила волі й бунт! Антисистемний заколот!
Вірус прилюдного факу собакам,
Де поряд з катом воїни-легіонери у латах.
Була команда, брате, в квадратах,
До зброї взятись! І воювати як солдати!
Султанам впадло...
Ми всі з одної обойми. І насмерть раним
Стадо баранів, тих, що повчають ветеранів!
Скидай маски! Не досить з нас Потапа і Насті ціцькастой,
Бо наша каста не дасть вам пропасти в пастці!
Власне, не кісни – ще довго до пропасті.
Обороняйся, якщо підходиш по опису!

Приспів


Рекламне оголошення