Синова сорочка

Сину на сорочку
Снопочок льоночку
У війну зібрала,
Матінка звязала.
Виткала тканину
Любимому сину.
Вітерець провіяв,
Зустріть бійця мріяв.

Сонечко прогріло,
Нитки відбілило.
Вишивала й зранку
Мати вишиванку.
Червонії маки
І сині волошки
Зачарують очі
Карії дівочі.

В любові і згоді
Минуться негоди –
В захисника сина
Красна сорочина!
А під образами
Омита сльозами
З війни фотокартка,
Єдиная згадка.

Туга не вщухає
І життя минає –
Сина жде сорочка
Вишита хресточком...
Сину на сорочку
Снопочок льоночку
У війну зібрала,
Матінка звязала.


Рекламне оголошення